Пятница, 24.05.2019, 21:22
Приветствую Вас Гость | RSS
Главная страница

Украинская Баннерная Сеть
| Регистрация | Вход
Меню сайта
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 112
Форма входа
Календарь новостей
«  Ноябрь 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
Поиск по новостям
Друзья сайта
Статистика
SITE LOGO
Начало » 2010 » Ноябрь » 28 » Заарештований 15-літнім
Заарештований 15-літнім

ШУХЕВИЧ (БЕРЕЗИНСЬКИЙ) ЮРІЙ РОМАНОВИЧ

(нар. 28.03.1933, с. Оглядове Радехівського р-ну на Львівщині).

Заарештований 15-літнім як син Головного командира УПА - майже 40 років у неволі як український націоналіст.


Ш. народився в сім’ї Головного командира Української Повстанської Армії (УПА) Романа Шухевича (ґенерала Тараса Чупринки). 1939 сім’я виїхала до Кракова, а 1941 повернулася до Львова. 

1945 як члени сім’ї Р.Шухевича заарештовані мати і бабуся Юрія, а його з п’ятирічною сестрою відправили в дитбудинок спочатку в Чорнобиль, згодом у Донецьк. Юрій з дитячого будинку втік у Галичину, через підпілля зв’язався з батьком, а коли 1948 повернувся в Донбас по сестру, то був заарештований і засуджений „за зв’язок з підпіллям" на 10 р. таборів. Батько загинув 1950. Юрія привезли з тюрми на опізнання. Тоді він бачив батька востаннє. 

1956 Ш. звільнили, та скоро на протест Ґенерального прокурора СРСР Р.Руденка повернули добувати решту терміну. З його викінченням 1958 Ш., не випускаючи на волю, засудили ще на 10 р. за антирадянську агітацію і пропаганду. Це покарання Ш. відбував у Мордовських таборах. Таким чином, звільнився він 1968, без права впродовж 5 р. жити в Україні. Тому Ш. оселився на Північному Кавказі, в Нальчику, де жила його рідна тітка. Працював електриком — цю професію він набув у неволі. Скоро Ш. одружився. Народилися син і донька. 

Освіту, за словами Ш., він одержав від ув’язнених разом з ним професорів, філософів, письменників, учених, інженерів, яких тоді було дуже багато по тюрмах і таборах. І в бібліотеках були книги, які на волі давно вже були вилучені з обігу. В’язні-іноземці поширили його світогляд про спосіб і рівень життя в інших країнах. 

У Нальчику познайомився і спілкувався з шістдесятниками, деякий час жив з сім’єю в помешканні Н.СТРОКАТОЇ. 

Утретє Ш. заарештований 14 лютого 1972 і засуджений за ч. 2 ст. 70 КК РРФСР („антирадянська агітація і пропаганда") за статтю, яку знайшли при обшуку, „Роздуми вголос" — про перспективи українського національно-визвольного руху в ближчі 10 років. Вона під той час ще не була закінчена. Лише в тюрмі Ш. її дописав, передав на волю, вона дійшла до Львова, але там десь загубилася. Засудили Ш., як небезпечного рецидивіста, на 10 р. таборів особливо суворого режиму та 5 р. заслання). 

Ще в слідчому ізоляторі Ш. написав гнівного листа в ООН, в якому розкриває злочинну систему судів і засуджує тоталітарний режим СРСР, який знищує громадян, що мають національну свідомість. Цього листа Ш. вдалося передати на волю, але копію під час обшуку вилучили. За це 1973 - новий термін: 10 р. тюремного ув’язнення та 5 р. заслання, причому рік, уже проведений у тюрмі, Ш. не зарахували. 

У тюрмі в Ш. відкрилася виразка шлунка. Час від часу його відвідують працівники КДБ з пропозиціями співпраці і каяття, та він кожного разу відмовлявся. 

До 1979 Ш. перебував у Владимирській в’язниці, звідки його перевезли в Чистопольську (Татарія) в’язницю, де мусив в’язати сітки на овочі. Ш. неодноразово вимагав обслідування лікарями, але мав лише покарання карцером. У тюрмі Ш. осліп: у нього катаракта обох очей і відшарування сітківки. Операція, зроблена в Ленінградській лікарні для в’язнів 7.01 1982, виявилася невдалою. 

У лютому 1979 Ш. разом з групою політв’язнів і засланців був оголошений членомУкраїнської Гельсінкської Групи (УГГ). Згодом він пояснив, що цього з ним ніхто не узгоджував. 

З березня 1983 Ш. утримували в будинку інвалідів у Томській обл. 

21 жовтня 1989 повернувся до Львова. 1991 р. реабілітований. Вважає, що вижити йому допомогли віра й оптимізм. Ш. веде активне громадське життя. Був головою Української Міжпартійної Асамблеї, головним командиром УНСО, УНСО, але вийшов з цих організацій, вважаючи, що їхнє керівництво не дотримується чистоти національної ідеї. 



Бібліоґрафія: 


I. 

Ю.Шухевич. Молодое вино — в нові міхи. // Україна, 1991, № 10.— С. 16-18. 

II. 

Українська Гельсінкська Група. 1978-1982. Документи і матеріяли. Торонто-Балтимор: Смолоскип, 1983.— С. 959-961. 

Українська Гельсінкська Група. До 20-ліття створення. К: УРП, 1996. С. 27. 

The Persecution of the Ukrainian Helsinki Group. Human Right Commission. Word Congress of Free Ukrainians. Toronto. Canada. 1980. С. 49. 

П.Арсенич. Шухевичі. // Шлях перемоги.— 1994.— № 10, 11, 12, 16, 17. 


автор: І.Рапп. Виправив В.Овсієнко 21.01. 2000 зі слів Ю.Шухевича 

Просмотров: 1664 | Добавил: 1976 | Рейтинг: 0.0 |
Конструктор сайтов - uCozCopyright MyCorp © 2007