close

22:02
У Великого Поета була одна печать, одна радість

     Велич Шевченка, як батька нації, вимірюється його безмежною, всеспалюючою любовю до України, до українства. Патріотичне горіння його душі, її колосальна енергія, що пробудила Україну- ось що відрізняє поета і мислителя з-поміж сучасників і нащадків:

Я так її, я так люблю

Свою Україну убогу,

Що прокляну самого бога,

За неї душу погублю.

     Україна у творах Шевченка постає не як географічне поняття (світе тихий, краю милий!), навіть не як етичне поняття. Це образ- міф, космогонічне явище, центр духовного світу:

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля...

      Міф Шевченка про Україну - це синкретичний її образ, який є багатовимірним -  і в історіософському плані: „ заснула Вкраїна”,

„За що тебе сплюндровано, за що, мамо гинеш?”,

„За що ж боролись ми з ляхами?

За що ж ми різалась з ордами?”

       і в культурологічному:

Нащо вже й Бога турбовать,

Коли по-нашому не буде...

      і в особистісному вимірі:

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого

На Вкраїні милій.

        Щоб бути Великим Українцем треба мати одну мету, одну тему, одне призначення – своєю любовю воскрешати „вдову-сиротину”, посилати добро, надію - „в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля”, впевненість: „борітеся,-поборете!”, віру: „встань же Боже, поможи нам”;  „і оживе добра слава, слава України”

          У Великого Поета була одна печать, одна радість, одна віра -

Україна,

понад усе.

           Він любить свою убогу, покалічену, скривджену, знівечену Україна, віддає їй усього себе.

         Це любов зробила нас з розпливчатого народу- нацією. Образ України в Шевченка- це вираз національної ідеї.

 

Просмотров: 530 | Добавил: 1976 | Рейтинг: 0.0/0