Пятница, 24.05.2019, 21:22
Приветствую Вас Гость | RSS
Главная страница

Украинская Баннерная Сеть
| Регистрация | Вход
Меню сайта
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 112
Форма входа
Календарь новостей
«  Январь 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Поиск по новостям
Друзья сайта
Статистика
SITE LOGO
Начало » 2010 » Январь » 21 » Л.Г.Настенко, кафедра культурології
Л.Г.Настенко, кафедра культурології


Л.Г.Настенко, кафедра культурології та мистецтвознавства,

Національний авіаційний університет

 

 

Формування культурологічних умінь майбутнього спеціаліста

 

               Наголошуючи на  актуальності наукової проблематики, винесеної та обговорення даної науково-практичної конференції, слід звернути увагу на необхідність педагогізації процесу  оволодіння  майбутніми спеціалістами найновішими досягненнями сучасних наукових досліджень, зокрема у напрямку дизайнерських та архітектурних розробок.

               Характеризуючи компоненти структури  педагогічного знання у когітологічному аспекті, один із визнаних дослідників даної проблеми  В. Гінецинський визначає педагогічну культурологію як різновид прикладного знання. За Гінецинським педагогічна культурологія формує знання про культуру як предмет педагогічного проектування, а її основним завданням є вибір релевантних конкретним умовам педагогічно доцільних форм подачі елементарної одиниці знань [1, C. 60-84].

                 Знання, будучи компонентами будь-якої діяльності, зокрема навчальної, не є відокремленим елементом цілеутворення.  їх основі лежать конкретні вміння, які відбивають як професійні так і життєві завдання. Спеціаліста необхідно навчити користуватися знаннями у складі вмінь, адекватних завданням, з якими він зустрінеться у своїй професійній діяльності [2, C. 174].

     Зупинимося на проблемі формування саме культурологічних знань та вмінь.

     Для того, щоб зрозуміти природу культурологічних знань і вмінь, слід вдатися до визначення напрямків їх застосування, співставивши з методами культурологічного дослідження.

     Саме таким, на думку дослідників є, по-перше, збір та теоретичне осмислення емпіричного матеріалу, його гуманітарна проблематизація; по-друге; співставлення культурних феноменів,  якими можуть бути об’єкти дизайнерських та архітектурних знахідок різних історичних періодів; по-третє, виділення і опис культурних структур і парадигм; по-четверте, аналіз тенденцій і особливостей розвитку культурних феноменів як суперечливих ділянок людської діяльності [3].

  Досить суттєвою властивістю будь-яких умінь є узагальненість. У дослідженнях поняття "узагальнені вміння” трактуються як інтелектуальні вміння. "... категорію вмінь, гнучких за своїми властивостями і таких, які легко переносяться у нові обставини, націлених на розвиток інтелектуальних здібностей учнів, можна назвати узагальненими вміннями” [4, C.5].

             Такого роду вміння характеризуються усвідомленістю, інтелектуальністю, цілеспрямованістю, доцільністю, плановістю, прогресивністю, практичною дієвістю, поєднанням розумових і практичних дій і разом з тим великою варіативністю способів досягнення мети. Г. Щукіна вказує, що інтелектуальні вміння "мобільні, рухливі, варіативні, безвідмовно діють у будь-яких ситуаціях і на будь-якому предметному матеріалі” [5].

Необхідність формування спеціаліста, що володіє саме такими вміннями підтверджує думка засновника і лідера гуманістичної психології Абрахама Маслоу, який у своїй останній новаторській праці "Новые рубежи человеческой природы” зазначив, що сьогодні набагато сучаснішим є погляд Геракліта на світ не як на статичний стан, а як на потік, рух. Отже, сьогодні потрібен новий тип людини, влучно названий А. Маслоу Гераклітовим, здатного жити і діяти у невпинно змінюваному світі, впевнено і сміливо зустрічати будь-яку непередбачувану ситуацію.

Бурхливе накопичення фактів, знань, методик, винаходів, досягнень у технології, будівництві, дизайні, яке нині зростає у геометричній прогресії, з такою ж швидкістю стає неактуальним. Це означає, що проста трансляція знань, використання перевірених, традиційних, але застарілих методів навчання і виховання є неефективним навіть попри думку, що будь-що нове є добре забуте старе. Воістину, як кажуть, сьогодні недоречно готувати конюхів. Виникає нагальна потреба у підготовці  спеціаліста, який не відчуває дискомфорту у швидко змінюваних умовах, упевнено дивиться у завтрашній день, здатного на імпровізацію, сміливі і виважені дії у непередбачуваній ситуації при глибокому усвідомленні своєї відповідальності й обов’язку. А відтак потрібні конструктивні перетворення змісту, форм і методів професійної підготовки у вищій школі, переорієнтацією на продуктивність: уміння вести проектну, дослідницьку діяльність; здійснювати культурологічний аналіз явищ оточуючої дійсності на основі системи культурологічних знань та вмінь, детермінованих гуманістичними культурно-освітніми орієнтаціями. Вирішення означених завдань забезпечується наданням культуровідповідності змісту освіти, тобто:

-       витіснення культуромісткими наукомістких освітніх технологій, які не виправдали себе як основа методології освіти,;

-       створення, культивування нових творчих культуровідповідних компонентів освіти через такі форми як різноманітні творчі майстерні, наукові товариства, ділові ігри, вільні дискусії тощо замість передачі готових зразків;

-       перенесення акценту з пояснення і передачі готових знань на виявлення і розширення пізнавальних інтересів студентів, систематизацію індивідуально значущих знань у процесі продуктивної діяльності, тобто практичне застосування знань;

-       подолання "знанєвої” домінанти у навчальному процесі, переведення знань у ранг вторинного продукту як засобу саморозвитку особистості, виведення на перший план творчих способів, схем, моделей професійної діяльності;

-       запровадження відповідної системи управління, здатної створити умови для забезпечення культуровідповідності освіти на основі демократичних способів управління.

Саме вирішенню таких найбільш актуальних завдань професійної підготовки у значній мірі сприяє формування культурологічних умінь майбутнього спеціаліста.  В узагальненому сумативному вигляді культурологічні вміння визначаються як такі, що забезпечують розуміння і осмислення феноменів культури, їх ролі у людській життєдіяльності, володіння способами освоєння, присвоєння, збереження і передачі соціально-культурного досвіду, базисних цінностей культури, вміння оцінювати досягнення культури в історичному і цивілізаційному контексті їх розвитку, здатність до діалогу як способу ставлення до культурних феноменів, набуття досвіду освоєння національно-культурних здобутків.

Реалізуючи важливі  аналітичні функції, культурологічні вміння можуть бути розпізнавального, оцінного, перетворювального, контрольно-коректуючого характеру, у своїй сукупності забезпечуючи можливість культурологічного аналізу об’єктів оточуючої дійсності.

Розпізнавальні спрямовані на виділення, відтворення, осмислення фактів і явищ у контексті культури відповідної історичної епохи. 

Оцінні відбивають характер вимог до об’єктів і процесів культури з позицій їх відповідності визначеній меті, заданим нормативам, а також професійним інтересам, потребам, намірам особистості.

Перетворювальні забезпечують пошук і реконструкцію різнопредметної інформації для вирішення професійних завдань, вибір і побудову алгоритмів і способів культурологічного аналізу.

Контрольно –коректуючі застосовуються в аналізі професійної діяльності з метою отримання інформації для її коректування, для визначення оперативної чи перспективної програми дій.

Процес формування культурологічних знань і вмінь не вимагає додаткового введення  спеціальних курсів чи практикумів, або збільшення годин на вивчення культурологічних дисциплін чи продовження термінів навчання. Досить ефективним є органічне включення культурологічної проблематики у зміст циклів гуманітарних, соціально-економічних, фундаментальних, професійно-орієнтованих дисциплін.

Інтеграція здійснюється шляхом впровадження у практику навчального процесу інтеграційних культурологічних модулів (ІКМ), зокрема "Світоглядна і поведінкова культура” (засвоєння різновидів світоглядної культури, присвоєння культурних надбань у процесі інтеріоризації), " Культурологія гомоетики”  (культура взаємовідносин людини з людиною), "Культурологія екоетики” (культурологічні основи взаємодії людини  з природою), "Культурологія техноетики” (культурологічні засади взаємодії людини з технікою).

Виокремлена класифікація культурологічних умінь свідчить про те, що вони астрополюються у будь-які спеціальності, мають широке поле застосування. Їх головною особливістю є "міжпредметність, можливість використання практично без змін у різноманітних галузях знань” [7, С 21].

 

 

Використана література

1.

Гинецинский В.И. Знание как категория педагогики: Опыт педагогической когитологии. – Л.: Из-во Ленинградского ун-та, 1989 . – 244 с.

2.

Талызина Н.Ф. и др.. Пути разработки профиля специалиста. – Саратов: Из-во Саратовского ун-та, 1987. –176 с.

3.

Розин В.Е. К вопросу о культурологии, её предиете и методе // Социально-политический журнал.- 1993. -№3. – С. 105-106.

4.

Усова А.В. , Бобров А.А. Формирование у учащихся учебных умений.  – М.: Знание, 1987. –110 с.

5.

Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. – М.: Просвещение, 1975.-160 с.

6.

Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы.- М.: Смысл, 1999.-425 с.

7.

Никитина Г.В., Романенко В.Н. Формирование творческих умений в процессе профессионального обучения.- С.Пб.: Из-во Санкт-Петербургского ун-та, 1992.-206 с.

 

 

 

 


































































Просмотров: 541 | Добавил: 1976 | Рейтинг: 0.0 |
Конструктор сайтов - uCozCopyright MyCorp © 2007