close

16:07
Твій син самогубець ?

Слово «превенція» (профілактика) походить від латинського «praevenire» — «передувати, завбачати». Знання соціальних і психологічних передвісників суїциду може допомогти нам зрозуміти і запобігти йому. «Чому він спрямував свою силу і розум на руйнування цієї сили і цього розуму?» Це питання задають майже всі, хто був знайомий з жертвою самогубства.

Соціологи розглядають самогубство як барометр соціальної напруженості. Психологи інтерпретують його як реакцію тиску на особу. Проте і ті й інші згодні, що самогубство виникає, якщо у людини з'являється відчуття відсутності прийнятного шляху до гідного існування. Разом з тим далеко не кожний, у кого порушені зв'язки з суспільством або виникли невдачі на роботі, стають жертвою самогубства. Не існує якої-небудь однієї причини, через яку людина позбавляє себе життя. Сприяючі чинники також розрізняються для кожної людини, і не виявлено якогось єдиного причинного чинника суїциду.

«Якби я тільки знав, що вона замислювала самогубство! Я просто не міг і подумати, що станеться таке нещастя!» — вигукують близькі. Та все ж майже кожний, хто всерйоз думає про самогубство, так чи інакше дає зрозуміти оточуючим про свій намір. Самогубства не виникають раптово, імпульсно, непередбачувано або неминуче. Вони є останньою краплею в чаші адаптації, що поступово погіршується. Серед тих, хто має намір вчинити суїцид, від 70 до 75% тим або іншим чином розкривають свої прагнення. Іноді це будуть ледве помітні натяки; часто ж загрози є легко впізнаними. Дуже важливо, що 3/4 тих, хто скоює самогубства, відвідують своїх лікарів до цього з якого-небудь приводу протягом найближчих місяців. Вони шукають можливості висловитися і бути вислуханими. Проте дуже часто лікарі і сім'я не слухають їх.

Суїцидальними людьми в цілому керують амбівалентне почуття. Вони відчувають безнадійність і в той же самий час сподіваються на порятунок. Часто бажання за і проти самогубства настільки врівноважуються, що якщо близькі в ці хвилини проявлять теплоту, турботу і чуйність, то терези можуть перехилитися у бік вибору життя. Тому дуже важливо знати під час бесіди з суїцидальним людиною про особливі ключі і застережні ознаки самогубства.

Поняття психологічної кризи і суїциду

Для профілактики самогубств необхідно вчасно розпізнати розвиток кризи і створити умови для адекватної емоційної реакції і інтелектуальної переробки психотравмуючої події.

Що ж таке психологічна криза? В літературі частіше за все зустрічаються два погляди на дане явище. Одні автори говорять про психологічні кризи як ключові етапи психічного розвитку людини в онтогенезі, на яких ґрунтується періодизація (дану точку зору представляють ідеї Л.С.Виготського, А.Н.Леонтьєва, Д.Б.Ельконіна, Е. Еріксона). Інші схильні розглядати проблематику кризи в контексті тих або інших психотравмувальних подій, які викликають соціально-психологічну дезадаптацію і супроводжуються переживанням гострих емоційних станів. У телефонному консультуванні реалізується, звичайно ж, останній підхід.

Скільки-небудь повне висвітлення даного питання є  нелегким. Тому в тезовій формі зупинимося на деяких найістотніших з практичної точки зору аспектах, важливих для початківця консультанта.

1. Криза обмежена в часі – вона так чи інакше приводить до якого-небудь рішення або результату і зазвичай продовжується не більше 6 тижнів.

2. Під час кризи людина змушена або схильна відмовитися від звичного способу дій, думок і схильна до засвоєння нових установок.

3. Криза призводить до того, що вивільняється психічна енергія, яка, будучи сфокусованою і спрямованою, може сприяти її розв’язанню.

4. Слід виходити з того, що деякі адаптаційні можливості є у кожного з тих, хто зателефонував. Погано чи добре, але раніше вони якось справлялися зі своїми проблемами.

5. Причиною кризи є психотравмуюча подія, яка суб'єктивно сприймається абонентом як втрата (в найширшому її значенні, наприклад, втрата близької людини, здоров'я, зміна соціального статусу або звичного оточення і т.д.).

6. Настання кризи показує, що колишні моделі поведінки виявилися неадекватними в обставинах, що змінилися.

7. Основними афектними компонентами кризового стану є тривога, смуток, образа. У низці випадків відзначається апатія, відчуття безсилля, прагнення до спокою і самоти.

8. Основним когнітивним компонентом кризового стану є уявлення про неможливість розв’язати кризу через відсутність часу і можливостей (відчуття дефіциту інформації).

9. Для сприйняття психотравмуючої ситуації людиною, що перебуває в кризі, характерні такі риси:

а ) довільність висновків – їх формування за відсутності достатніх фактичних даних;

б ) вибіркова абстракція – процес, концептуалізуючий цілісне сприйняття на основі якого-небудь одного елемента, вирваного з контексту, й ігноруючий інші ознаки;

в ) надгенералізація – формування узагальненого висновку на основі одиничного випадку;

г ) "максимізація – мінімізація" – приписування ситуації або її аспектам неадекватно перебільшеного або зменшеного значення.

10. Негативний результат розвитку кризового стану може призвести до суїцидальної поведінки.

Таким чином, психологічна криза є одним із проявів соціально-психологічної дезадаптації особистості в ситуації втрати або загрози втрати значущої цінності або об'єкту. Криза виникає за неможливості подолати перешкоди в досягненні життєво важливих цілей способами, сформованими на основі попереднього індивідуального досвіду.

Кризовий стан характеризується інтенсивними негативними емоціями: відчуттям невизначеності, хвилюванням, тривогою, переживанням власної нікчемності, безпорадності, самотності, безнадійності, песимістичною оцінкою власної особистості, актуальної ситуації і майбутнього, вираженими утрудненнями в плануванні подальших дій.

З погляду психофізіології в кризовому стані відбуваються зміни в пізнавальних процесах, мисленні, спостерігається зменшення обсягу уваги, зниження засвоєння інформації. Відзначаються і соматовегетативні розлади: людина схлипуючи дихає, зітхає; відчуває фізичну слабкість, розбитість, виснаження; у нього засмучені сон, апетит і інші функції.

Тривога і напруженість, викликані кризовою ситуацією, призводять до зниження адекватності і глибини розуміння інших людей. Людина, в такому стані перебільшує екстреність критичної ситуації, їй здається, що для прийняття рішення у нього менше часу, ніж насправді. У таких людей також мають місце порушення особистої ідентифікації: вони не впевнені в тому, що зможуть перенести негативні емоції.

Переважна більшість потенційних самовбивць є люди з психіатричної точки зору практично здоровими (у тому числі з акцентуацією характеру). Це не випадково. Дані Всесоюзного суїцидологічного центру свідчать, що в загальній масі осіб з аутоагресивними намірами понад 70% припадає саме на цю категорію.

Правильна поведінка з потенційними самовбивцями вимагає специфічних знань про характер і зміст суїцидальної поведінки, про особливості психологічного стану людини, що стоїть перед питанням про можливість продовжувати жити. Слід спиратися на ряд основних понять суїцидології.

З кожним роком проблема самогубств набуває все більш глобального характеру. Вона пов'язана з соціально-економічними, психологічними, деприваційними чинниками (економічна криза, безробіття, "криза сім'ї", відкинутий батьківський досвід як зразок для наслідування, зруйновані ідеали, втрачені кумири, всі варіанти насильства і зневажання інтересів дітей з дитячого віку). Суїцидальні спроби дедалі частіше стають формою поведінки, до якої вдаються діти і підлітки в тій або іншій кризовій ситуації.

Епідеміологічні дослідження в економічно розвинених країнах показують, що суїцид як причина смерті дітей і підлітків посідає третє місце після дитячого травматизму, інфекційних і онкологічних захворювань. За даними ВОЗ, суїцид стоїть на 3-му місці серед причин підліткової смертності, і 52 % самогубств дітей пов'язано з насильством у сім'ї. За даними Дитячої фонду ООН, найвищий відсоток суїцидів дітей і підлітків спостерігається в Латвії, Литві, Словенії, Росії, Фінляндії, Новій Зеландії.

З 1997 по 2001 рік у Республіці Білорусь 3152 дитини і підлітки здійснили замах на самогубство (2744 підлітки і 408 дітей), максимальні цифри припадають на м. Мінськ (1011осіб). Кількість спроб по Республіці Білорусь за п'ять років в 7,2 рази більше, ніж завершених самогубств. За кожним таким випадком стоїть особистісна трагедія, катастрофа, безвихідність, стан, коли страх перед життям перемагає страх смерті.

У кожній країні серед сучасної молоді переважають свої способи уходу з життя. В США близько 60 % всіх суїцидів здійснюється з використанням вогнепальної зброї. В Канаді, де зброя менш доступна, з його використовуванням здійснюється 30 % суїцидів. У Республіці Білорусь серед дітей і підлітків переважаючим видом суїциду є повішення (близько 60 %); спроби самогубства – отруєння лікарськими препаратами (близько 95 %).

Участь сім'ї в догляді за дітьми й підлітками в кризовій ситуації і їх реабілітації визнана у всьому світі як ключовий чинник успішної допомоги.

Сім'я може:
1) розпізнавати ранні симптоми кризи (схильність до самоти і відчуження, проблеми з сном, втрата апетиту, втечі з дому, різкі зміни в зовнішності і в поведінці, втрата інтересу до улюблених занять, несподіване погіршення успішності, невідвідування школи, розмови про смерть, записки про самогубство, відчуття безнадії, тривога, плач без видимої причини);
2) забезпечити швидке розв'язання кризи, вчасно звернувшись до фахівців (психолог, психотерапевт, психіатр);
4) пом'якшити наслідки в домашній обстановці;
5) визначити шляхи, за допомогою яких можна сприяти дотриманню приписів медикаментозного і психотерапевтичного лікування.



http://www.life.ammu.org.ua/101

Просмотров: 860 | Добавил: 1976 | Рейтинг: 0.0/0