close

15:56
ПОМИРАТИ ТРЕБА МОЛОДИМ У ГЛИБОКІЙ СТАРОСТІ
ПОМИРАТИ ТРЕБА МОЛОДИМ У ГЛИБОКІЙ СТАРОСТІ

"Життя слід прожити до кінця", саме так відреагувала на самогубство відомої поетеси Марини Цвєтаєвої її сестра Анастасія. Вона стійко пройшла свій нелегкий 85-річний шлях до останнього. Можливо, їй допомагала віра в Бога. Адже християнська мораль засуджує самогубців. Померлих насильницькою смертю називали нечистими мерцями. Через забобонні уявлення їм приписували поганий вплив на живих і тому ховали далеко від цвинтаря, бо вірили у надприродну силу самогубців пересуватися навіть після смерті. Інколи застосовували сумнівні прийоми "знешкодження" мерця; труп пробивали осиковим кілком. Відійшло в далеке минуле забобонне ставлення до самогубців, натомість розвинувся новий науковий напрямок медицини - суїцидологія (дослівно suicidium означає навмисне позбавлення себе життя). Адже, на жаль, кількість самогубців зростає і в світі, і в Україні. Про це розмова з професором, завідувачем кафедри дитячої, соціальної і судової психіатрії Київської медичної академії післядипломної освіти Анатолієм ЧУПРИКОВИМ.
Броніслава ВЛАЗНЄВА,
кандидат медичних наук.

КІЛЬКІСТЬ САМОГУБСТВ
В УКРАЇНІ ЗРОСЛА ВДВІЧІ
цілком згодний із висловом Анастасії Цвєтаєвої про призначення людини пройти свій життєвий шлях до кінця. На жаль, більшість розвинутих країн світу мають середній і високий рівень самогубств (від 10 до 20 на 100 тисяч населення і понад 20). Впродовж останнього десятиліття спостерігається постійна тенденція щодо збільшення показників як самогубств, так і суїцидальних спроб. Україна належить до держав з високим рівнем суїцидальної активності: за останні десять років рівень самогубств збільшився майже у два рази. У західних областях кількість самогубств не перевищує 20 на 100 тисяч населення. У розвинутих промислових регіонах цей показник значно вищий.
- Мабуть, у сільській місцевості рівень суїцидальної активності нижчий, оскільки чисте повітря, природа позитивно впливають на психіку?
- Прикро, але сільські жителі у 1,5 разу частіше накладають на себе руки порівняно з міським населенням. Це значною мірою зумовлене різким підвищенням рівня алкоголізації сільського населення.
- Анатолію Павловичу, минулого року ЗМІ повідомляли про епідемію дитячих самогубств і в Росії, і у нас. Приміром, у Києві 10-річна Мар'янка зробила смертельний стрибок з балкона батьківської квартири на десятому поверсі. Моя сусідка, 8-річна дівчинка, побачивши похорони по телебаченню, здивувалася: "Навіщо вона це зробила? Адже життя таке прекрасне!"
- Цілком природна реакція психічно здорової дитини, яка, мабуть, живе в благополучній сім'ї і не обділена любов'ю батьків і друзів. За останні роки кількість самогубств серед дітей віком 5-14 років різко збільшилась.
У представників цієї вікової групи часто спостерігається тривала і ретельна підготовка до самогубства. На превеликий жаль, наші діти нерідко залишаються зі своїми проблемами наодинці. Тому дуже важливо навчити дітей захищатися від зла, а педагоги, близькі і рідні повинні постійно вселяти дітям упевненість у собі.
Слід зауважити, що дитячий суїцид - біда, значною мірою набута ще в утробі матері. Адже дитина сприймає все, що відбувається поруч, розмови, дії, думки матері, її переживання, біди, ліки, телевізійні програми з їхніми вбивствами, насильством та жахами. Дитина все це чує й "записує" на носій спадкової інформації - хромосому, і передбачити, що з часом вона реалізує і коли, дуже важко. Провина батьків полягає ще й у тому, що зачаття нерідко відбувається спонтанно без урахування біоритмів, генетичної консультації.

САМОГУБЦІ - НАЙЧАСТІШЕ ЛЮДИ З СЕРЕДНЬОРОЗВИНУТИМ ІНТЕЛЕКТОМ
- А який показник самогубств серед інших вікових груп?
- В Україні скоюється близько 14 тисяч самогубств щорічно, з них 80 відсотків припадає на чоловіків віком 35-49 років. У жінок суїцидальна активність збільшується з віком (у чоловіків така тенденція не спостерігається) і досягає максимуму у віці понад 60 років. Суїцидальні спроби найчастіше роблять молоді люди віком 18-29 років, що підвищує ризик рецидивування суїцидальних дій. Слід пам'ятати, що співвідношення суїцидальних спроб до кількості самогубств становить 100:1, а фіксується з них лише десята частина.
- Хто належить до групи суїцидального ризику?
- За класифікацією ВООЗ, існує кілька груп ризику суїцидальної активності: особи з депресивними розладами (кожний шостий з цієї групи реалізує самогубство); психічно хворі (зокрема на шизофренію); такі, що вже робили суїцидальну спробу (один відсоток з них повторюють її впродовж року, 10 відсотків і пізніше); особи, які страждають від хронічного алкоголізму, токсикоманії або лікарської залежності.
А тією останньою краплею, пусковим моментом, - по-науковому предикторами, здійснення суїцидальної поведінки є: відсутність роботи, професії (некваліфіковані робітники), похилий вік, самотність (удівство або розлучення), алкогольні запої. Словом, в основі лежить психічна дезадаптація. Більшість людей у скрутних ситуаціях проганяє підступну думку про смерть, вчиться жити далі, шукає вихід, і лише деякі зживаються з наміром про самогубство настільки, що врешті-решт його реалізують.
- І все ж таки, Анатолію Павловичу, чи можна розглядати в окремих випадках самогубство як прояв сили волі, а не слабкість. Згадаймо героя Джека Лондона - Мартіна Ідена, чудовий плавець, який обирає шлях, щоб піти з життя, пірнаючи глибоко на дно океану. Я ще раз перечитала цей момент. Незважаючи на підсвідомий інстинкт життя, коли він опинився під водою, руки самі почали рухатися і викинули його на поверхню, йому вистачило сили волі - "зруйнувати себе і згинути". Або ж самі письменники - Джек Лондон, Ернст Хемінгуей, Стефан Цвейг - такі сильні особистості і добровільно пішли з життя. Чому така автоагресія? Що це? Безвихідь, втрата сенсу життя?
- Саме так, всі вони перебували в стані депресії, у них був втрачений рефлекс мети, що супроводжується втратою інтересу до життя. Сам Джек Лондон пояснював смерть Мартіна Ідена тим, що його герой був індивідуалістом і в його житті не лишилось нічого, заради чого було б варто жити. Одного осіннього вечора письменник і сам прийняв це трагічне рішення і ковтнув смертельну дозу морфію. Стефан Цвейг заподіяв собі смерть, тому що не міг перенести розлучення з батьківщиною і самотність. Після окупації Австрії письменник змушений був емігрувати до Бразилії. Але самогубців серед визначних особистостей - одиниці. Найчастіше, це, як я вже говорив, люди без освіти, з середньо розвиненим інтелектом.

ВИЯВЛЯТИ ДЕПРЕСИВНИХ ХВОРИХ МАЄ ЛІКАР ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ
- Як запобігти миті, коли остання краплина підштовхує людей до фатального наміру? Як підхопити на льоту наших підлітків, молодих, літніх людей, допомогти їм пристойно піти з життя природним шляхом, тобто прожити його до кінця, хоч яким би тяжким воно було?
- В Українському НДІ соціальної та судової психіатрії діє центр критичних станів, надається невідкладна психіатрична допомога, проводяться суїцидологічні консультації.
Дуже важливою ланкою в профілактичній роботі є участь лікарів загальної практики. Завдання лікаря - переконати близьких, що автоагресивні спроби свідчать про критичний стан у хворого. І крім кваліфікованої лікарської допомоги, такий хворий вимагає емоційної підтримки близьких. Якщо причиною суїцидальної активності стали конфлікти з близькими, лікар повинен попередити останніх про недоречність "з'ясування стосунків". Профілактика самогубств серед людей похилого віку - це створення патронажної служби. Лікарів загальної практики слід навчити тактиці виявлення хворих у депресивному стані. Безсоння, закрепи, сухість, гіркота у роті, розширені зіниці - це вже перші ластівки депресії. Її діагностувати можна лише у разі уважного ставлення до скарг хворого, його загального настрою. Звичайно, реалізація превентивних заходів вимагає солідної фінансової підтримки. Нині ми беремо участь у загальноєвропейській програмі вивчення суїцидальної поведінки.
- Анатолію Павловичу, може я помиляюся, та мені здається, що люди побоюються звертатись зі своїми проблемами до психіатрів. Можливо, у цьому і література дещо винна - не завжди подає цих фахівців як тонких і делікатних цілителів душі. Я нещодавно перечитала роман американця Кона Ківі "Над гніздом зозулі" - враження склалось песимістичне; лікарі бувають бездушні, а хворі, як зозуля, залишаються наодинці зі своїми проблемами.
- Так, це складна проблема в суїцидології. Та основне завдання лікаря - інформувати хворих, де вони можуть отримати спеціалізовану допомогу. Ми намагаємося переконати пацієнтів, що звернення до лікаря-суїцидолога або психіатра, тим більше до психотерапевта, не може спричинити з боку медиків жодних "репресивних" заходів, тому що всі форми лікування автоагресивного стану, у тому числі й стаціонарні, можуть бути здійснені лише за згодою хворого.
- Кажуть, що одна смерть - трагедія, більше - статистика. Анатолію Павловичу, Ви вірите, що в Україні діятиме ефективна Національна програма боротьби із суїцидальною поведінкою, у стаціонарах і поліклініках працюватимуть кабінети соціально-психологічної допомоги, а мережа телефонів довіри буде такою ж доступною, як, скажімо, виклик швидкої допомоги або пожежної команди?
- Безумовно, вірю. У цьому сенс моєї професії. І цю віру я передаю своїм послідовникам, які вибрали нелегку професію психіатра. Хочу нагадати дві китайські мудрості: "Важливіше врятувати людину, ніж побудувати багатоповерхову пагоду" і "Слід вмирати молодим у глибокій старості". Намагаймося дотримуватись цих порад.

http://www.vz.kiev.ua/med/748/1.shtml
Просмотров: 743 | Добавил: 1976 | Рейтинг: 0.0/0