Людина біжить над прірвою

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

...А вони хрестили дитину.
Хата гойдалася від гримотіння страшних вибухів. Сама твердиня Бога лежала перед їх похололими душами, розторощена й обернена в руїни. Недавнє струнке чудо архітектури Растреллі, вищирилася вона проваллями й хаосом брил, перемішаних із кістьми, зяяла, й димилась, і сходила чадом. Прибіжище душ людських, символ могутности й святости, «неспалимої купини», непорушної сили й вічного покою, надія й підпора всі

ГУЛЯЙ-ПОЛЕ

Лежить Гуляй-Поле в крові і в сльозах,
Потоптане, смертю розоране,
В бомбових кратерах і черепах,
В гільзах,
В ожугах,
В м'язах,
В трісках...
І навіть не крячуть ворони —

Зникнення в “Останній Бакенбарді”

У 20–30-i роки Олесь Бабiй був одним iз найпопулярнiших в Захiднiй Українi i за її межами поетом, прозаїком, публiцистом, полiтичним дiячем-пiдпiльником. Цiкава, позначена символiзмом лiрика, iнтимна i фiлософська, широкi епiчнi полотна, поеми, в яких змальовано розмах визвольних змагань українського народу впродовж усiєї 1-ої половини буремного ХХ столiття (О. Бабiя з повним правом можна назвати рапсодом визвольних змагань), захопливi гостросюжетнi повiстi, глибокi оповiдання i нариси, лiтерату

ПІСНЯ ПРО НЕЗНИЩЕННІСТЬ МАТЕРІЇ

Забрівши у хащі, закутаний у вітер,
накритий небом і обмотаний піснями
лежу, мов мудрий ліс, під папороті квітом
і стигну, і холону, й твердну в білий камінь.

АВТОБІОГРАФІЯ

В горах, де ближче сонця, перший раз приглянувся небу ,
тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені,
і піднеслася голова, й слова прийшли до уст зелені.
Тепер — де б я не був і коли-небудь,
я все — п'яний дітвак із сонцем у кишені.